Сентябрь Октябрь, 2015 7а

ПРАВОВИЙ ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане з фізіологічним процесом поступового формування здатностей особи після досягнення певного віку усвідомлювати свої дії та керувати ними й розуміти небезпечність вчинюваних дій.

Згідно зі ст. 22Кримінального Кодексу України (надалі— ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлений головним чином не їхньою тяжкістю, а саме можливістю усвідомлювати суспільно-небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

Вчинення злочину неповнолітніми розглядають як по­м’як­шувальну обставину.

Основними видами покарань неповнолітніх є:

• · штраф;

• · громадські роботи;

• · виправні роботи;

• · арешт;

• · позбавлення волі напевний строк.

Увсіх випадках покарання увиді позбавлення волі неповнолітньому неможе бути призначено більш ніж 15років, зокрема іпризначення покарання засукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років.

Враховуючи, що кримінальна відповідальність неповнолітніх засвоєю формою тазмістом досить специфічна, ст.104ККУ передбачає умови тапорядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання звипробуванням. Ця стаття може бути застосована донеповнолітнього лише вразі його засудження допозбавлення волі.

Після закінчення іспитового строку засудження скасовують інеповнолітнього визнають несудимим, якщо він невчинить нового злочину. Уразі вчинення нового злочину під час іспитового строку суд призначає засудженому покарання зановий злочин іповністю або частково приєднує покарання, призначене запопередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка непов’язана із застосуванням кримінального покарання, єзастосування примусових заходів виховного характеру.

Ст. 105ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть застосовувати донеповнолітніх:

• · застереження;

• · обмеження дозвілля й встановлення особливих вимог доповедінки неповнолітнього;

• · передання неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їхзамінюють, чи під нагляд педагогічного колективу зайого згодою, атакож окремих громадян наїхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки замісцем навчання, трудовому колективу— замісцем роботи заумови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль заповедінкою неповнолітнього тапозитивно впливати найого виховання;

• · покладення нанеповнолітнього, який досяг 15-річного віку імає майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

• · направлення неповнолітнього доспеціальної навчально-виховної установи для дітей іпідлітків дойого виправлення, але настрок, що неперевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх уцих установах іпорядок їхзалишення визначено законом.

Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовують доосіб, які вперше вчинили злочин, що нестановить великої суспільної небезпеки. Направлення неповнолітнього доспеціальної навчально-виховної установи для дітей іпідлітків означає поміщення його вспеціальну школу або професійно-технічне училище. Це найбільш суворий примусовий захід виховного характеру. Під час вирішення цього питання суд враховує, зокрема, що неповнолітній важко піддається вихованню, вийшов із-під батьківського впливу чи впливу педагогічного або трудового колективу, зазнав негативного впливу інших осіб тощо.

Доспеціальної школи направляють неповнолітніх правопорушників віком від 11до14років, адо спеціальних училищ— від 14ідо досягнення правопорушником 18-річного віку. Непідлягають направленню іприйому доспеціального училища неповнолітні, які раніше відбували покарання вмісцях позбавлення волі.

Донеповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру.

Права й обов’язки батьків що до виховання дітей

Визначення прав таобов’язків батьків ідітей викладені вКодексі про шлюб тасім’ю України (КпШС України)

Цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті тамайнові відносини, які виникають усім’ї між подружжям, між батьками тадітьми.

Право навиховання дітей єпередумовою здійснення обов’язків щодо виховання. Право йобов’язок батьків неможливо відокремити від їхньої особи. Відмовитися від прав іобов’язків ізпіклування про здоров’я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання іпідготовку допраці дітей вони неможуть, аможуть тільки втратити їхза рішенням суду. Така втрата тягне засобою надзвичайні наслідки— повне скасування прав таобов’язків стосовно дітей, завинятком одного— матеріального утримання.

Підстави, за наявності яких може виникнути питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70Кодексу про шлюб тасім’ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено,що:

• · батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків ізнавчання тавиховання дітей;

• · батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину зпологового будинку;

• · батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину злікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;

• · батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться здітьми;

• · батьки шкідливо впливають надітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;

• · батьки єхронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна зуказаних підстав єсамостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, що здійснюється тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав засвідчує, що батьків можуть позбавити батьківських прав запорушення вимог ст.61КпШС України, де передбачено, що батьки мають право йзобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров’я, фізичний, духовний іморальний розвиток, навчання, готувати їхдо праці.

Ст.59КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей і у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Тому коли йдеться про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може прийняти рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав іпередання наопікування органу опіки тапіклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини всім’ї, загрожує їїздоров’ю, вихованню танебезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст.76КпШС України).

Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду зцього питання неє остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст. 75КпШС України), яке допускається, якщо цього вимагають інтереси дітей іякщо діти неусиновлені. Поновлення в батьківських правах здійснюється тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено, наскільки змінились обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків

Адміністративна відповідальність батьків встановлена, з огляду на вимоги КпАП, заухилення від виконання своїх обов’язків:

· ст. 184, ч. 1 (засистематичне ухилення від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання тавиховання неповнолітніх дітей (занаявності підтверджувальних документів));

· cт. 184, ч. 2 (передбачена відповідальність заті ждії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення відповідно допершої частини цієї статті (занаявності підтверджувальних документів));

· ст. 184, ч. 3 (завчинення неповнолітнім увіці від 14до16років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення);

· ст. 184, ч. 4 (донеповнолітніх, які відповідно дост. 22Кримінального Кодексу неєсуб’єктами злочину іне можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст.105ККУ, абатьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути врізних формах із різними наслідками для батьків. Так, постійне нанесення дитині тілесних ушкоджень єпідставою нетільки для позбавлення батьків (чи одного з них) прав, але й притягнення докримінальної відповідальності зазлочин проти здоров’я дитини. Законом передбачено, що якщо суд під час позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то відповідно дост.70КпШС України він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який повинен вирішити це питання посуті.

Кримінальна відповідальність батьків

Уст. 52Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною таїї експлуатація переслідується зазаконом.

УККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі настрок до5років завтягнення неповнолітніх узлочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

Уст. 303ККУ (проституція або примушування тавтягнення дозанять проституцією) вч.3сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього організованою групою, караються позбавленням волі настрок від 3до5років.

Уст. 307(309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їханалогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі настрок від 5до10(12) років.

Ст. 324ККУ охороняє здоров’я неповнолітніх. Схилення неповнолітніх довживання дурманних засобів, що неє наркотичними або психотропними, карається обмеженням або позбавленням волі настрок до3років.

Попередження насильства у сім’ї

Насильство у сім’ї— будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї відносно іншого їїчлена, якщо ці дії порушують конституційні права ісвободи члена сім’ї як людини тагромадянина ішкодять його фізичному чи психічному здоров’ю.

Фізичне насильство у сім’ї— умисне нанесення одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може спричинити або спричинило смерть постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, завдання шкоди його честі тагідності.

Фізичні ознаки насильства:

• · зовнішні пошкодження (відбитки пальців, паска, сліди цигарок тощо);

• · пошкодження внутрішніх органів ікісток, які неє наслідком нещасних випадків.

Психічні ознаки насильства:

• · страх фізичного контакту здорослими;

• · намагання приховати причину травми;

• · нічні кошмари істрахи;

• · самотність, відсутність друзів;

• · негативізм, агресивність, жорстоке ставлення дотварин;

• · суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство всім’ї— протиправне посягання одного члена сім’ї настатеву недоторканість іншого, атакож дії сексуального характеру щодо неповнолітнього члена сім’ї.

Фізичні ознаки сексуального насильства:

· ушкодження статевих органів;

· захворювання, що передаються статевим шляхом;

· вагітність.

Психічні ознаки сексуального насильства:

• · нічні кошмари істрахи;

• · депресія, низька самооцінка;

• · невідповідні довіку сексуальні ігри ізнання про сексуальну поведінку;

• · намагання повністю закрити своє тіло;

• · ексгібіціонізм;

• · проституція.

Психічне насильство всім’ї— насильство, пов’язане здією одного члена сім’ї напсихіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе таможе завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Ознаки психічного насильства:

• · затримування фізичного йрозумового розвитку дитини;

• · енурез, нервовий тик;

• · постійно сумний вигляд;

• · різноманітні соматичні захворювання;

• · неспокій, тривожність;

• · порушення сну;

• · довготривалий пригнічений стан;

• · агресивність;

• · схильність доусамітнення;

• · невміння спілкуватися.

Економічне насильство в сім’ї — умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може спричинити його смерть, порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Ознаки економічного насильства:

• · відсутність адекватних віку іпотребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;

• · крадіжка їжі;

• · санітарно-гігієнічна недбалість;

• · хворобливість;

• · агресивність.

Жертва насильства в сім’ї — член сім’ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства збоку іншого члена сім’ї.

Попередження насильства в сім’ї — система соціальних іспеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення довідповідальності осіб, винних у вчиненні насильства, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Захисний припис— спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції усправах неповнолітніх щодо жертви насильства в сім’ї, згідно з яким особі, що вчинила це насильство, заборонено вчиняти певні дії щодо жертви насильства в сім’ї.

Віктимна поведінка— поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує це насильство.

Органи та установи, на які покладено здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї:

1. Спеціально вповноважений орган виконавчої влади зпитань попередження насильства всім’ї.

2. Служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх.

3. Органи опіки та піклування.

4. Спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї:

· кризові центри для жертв насильства всім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

· центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Підстави для вжиття заходів із попередження насильства в сім’ї:

· заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства;

· висловлене жертвою насильства всім’ї або членом сім’ї бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї вразі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

· отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Правовий порадник для учнів

Декілька рекомендацій батькам для покращення комунікативного зв'язку з власними дітьми

Як правильно ставити запитання дітям

Коли дитина після уроків приходить додому, батьки зазвичай питають її: «Як справи у школі?». Іноді вони отримують розгорнуту відповідь, а іноді можуть почути лише коротке «відмінно», «добре» або просто якесь невиразне бурчання. Іноді навіть може здатися, що, щоб домогтись відповіді від мовчазної або сумної дитини, потрібні секретні методи дізнання, що застосовуються спецслужбами, але, насправді, скоріше за все, треба просто змінити формулювання запитання.

Навчання у школі й домашня робота

Замість того, щоби спитати: «Як навчання?» спитайте: «Що ви сьогодні вивчали на уроках?»

Це більш конкретне запитання, до того ж воно просте й невибагливе, і відповідь на нього може бути досить інформативною. Якщо ваша дитина безтурботно знизує плечима й бурмоче «Я не знаю», у такому випадку вам слід постаратись розібратися, чи дійсно вона не знає, що відбувалось на уроці (це буде цінна інформація) або просто не хоче про це розповідати.

Замість того, щоби спитати: «Ти зробив домашнє завдання?» спитайте: «Що сьогодні учитель задав з англійської мови?»

Стандартне запитання про домашнє завдання, яке батьки ставлять кожного дня, рідко буває ефективним, бо це, по суті, запитання, що вимагає тільки формальної відповіді «так» або «ні». Замість цього спочатку дізнайтеся про суть завдання й потім уже можете спитати, чи зробила його дитина.

Замість того, щоби спитати: «Чому в тебе все так погано з гуманітарними предметами?» спитайте: «Як ти думаєш, цього року гуманітарні предмети стали більш легкими чи дуже важкими? Чому?»

Спроба негайно знайти причину, через яку ваша дитина відстає в успішності, викличе в неї захисну реакцію. Постарайтесь уникати незручної тиші або пильно-суворого погляду у складних питаннях. Знання про те, більш легким став предмет чи дуже важким, допоможе вам визначитися з конкретною допомогою дитині в досягненні успіху.

Замість того, щоби спитати: «Яку книгу ти читаєш?» спитайте: «Розкажи мені про ту книгу, яку ти читаєш. Що цікавого в ній було до цього моменту?»

Коли дорослі між собою обговорюють прочитані книги, вони не обмежуються однією назвою, але в дітей зовсім інші правила гри. Проте, використовуючи невеликі зусилля, ви можете зблизитися з дитиною і дізнатися в неї, чи цікава історія (а, може, дуже нудна) описана у творі, а також оцінити при цьому навички розуміння нею прочитаного тексту.

Однокласники і вчителі

Замість того, щоби спитати: «Як пройшов твій день?» спитайте: «Яка в тебе сьогодні була найулюбленіша частина дня?»

Ви можете також спитати, чи було сьогодні щось смішне і веселе або чи зустрічалися їй складні завдання. Якщо ваші запитання не будуть містити конкретики, дитина може просто сказати «нормально» або «нічого» й тут же припинити розмову.

Замість того, щоби спитати: «Тебе хтось залякав?» спитайте: «Що ти сьогодні робив на перерві?»

Діти, скоріше за все, не зізнаються, що хтось налякав їх. Але, спитавши про перерву або обід, ви зможете отримати якийсь ключ до розгадки того, з ким проводить час ваша дитина і чи відбулись якісь зміни в її соціальному житті. Наприклад, якщо вона протягом тижня щодня розповідала, що гралася з Борею, а вже наступного тижня взагалі перестала згадувати його ім'я, то ймовірно, вам захочеться спитати, чи відбулась між ними якась сварка.

Замість того, щоби спитати: «У тебе хороший учитель?» спитайте: «Що тобі подобається (або не подобається) у вашому вчителі?»

Відносини вашої дитини з учителем дійсно можуть вплинути на весь навчальний рік, зробивши його прекрасним та успішним або, навпаки, деструктивно зіпсувавши його. Якщо у класі пануватиме постійна напруга, діти будуть відмовлятись відповідати на уроці або не захочуть виконувати домашнє завдання. А поставлене вами запитання допоможе розпізнати наявність яких-небудь проблем і в подальшому вирішити їх.

Тести й контрольна робота

Замість того, щоби спитати: «Ти готовий до завтрашньої контрольної роботи з математики?» спитайте: «Що ти зробив, щоби підготуватись до контрольної з математики?»

Процес навчання не завжди зрозумілий дитині, більшість дітей просто не знають, як його здійснювати. А сон на підручнику й запам'ятовування всього шляхом «осмосу» зазвичай не допомагають. Якщо дитина розповіла вам про свою неефективну тактику, ви можете підключитись і допомогти їй вирішити деякі завдання або роз'яснити якісь практичні нюанси.

Замість того, щоби спитати: «Чому ти так погано здав цей тест?» спитайте: «Що ми можемо з тобою зробити інакше, щоб наступного разу ти отримав більш високу оцінку?»

Більшість дітей хочуть бути успішними у школі, й, усвідомлюють вони це чи ні, але, отримавши погану оцінку, можуть відчути себе досить кепсько. Не дивлячись на те що вони здатні брати на себе більшу частину відповідальності за хороший результат, роблячи їх успіх командною заслугою, ви можете мотивувати їх старатися ще більше і покращити, таким чином, комунікацію з вами.

Замість того, щоби спитати: «Як ти сьогодні витримав цей тест?» спитайте: «Я раніше весь час перед важливими тестами з математики дуже нервував. Числа й зараз мене нервують. А як ти почувався сьогодні під час тесту?»

Іноді діти забувають, що дорослі теж колись були дітьми. Нагадайте своїй дитині, що й ви раніше були маленьким. Якщо з вами в дитинстві сталась якась кумедна історія, пов'язана із проходженням тесту, поділіться нею з дитиною. Зробіть це, ми ж усі родом з дитинства. Це допоможе їй відкритись вам і розповісти про свою внутрішню боротьбу.

Оскільки з часом ваша дитина стає старше, ви можете відчути, що розкрити її стає все важче й важче, та й «секретна комбінація» весь час змінюється. Але ви продовжуйте проявляти увагу до того, що відбувається в її житті, ставлячи конкретніші й більш відкриті запитання та слухаючи її відповіді. Якщо ви будете знати, з ким грає ваша дитина і хто на цьому тижні її «заклятий ворог», то ви отримаєте довгостроковий батьківський кредит довіри на багато років уперед. І пам'ятайте, що навіть якщо ваша дитина не особливо говірка, вона, як і раніше хоче, знати і сподіватися, що ви її чуєте.

Презентація на тему:"Як стати авторитетом для своєї дитини"